Х–ХёЦЂХёЦ‚Хґ | Ф¶ЦЂХёЦ‚ЦЃХЎЦЂХЎХ¶ | Х•ЦЂХЎХЈЦЂХҐЦЂ | Ф±ХЇХёЦ‚ХґХўХ¶ХҐЦЂ | ФѕХЎХ¶ХёХ©ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶Х¶ХҐЦЂ | ФЅХЎХІХҐЦЂ | ФјХёЦ‚ХЅ. ХЎХ¬ХўХёХґХ¶ХҐЦЂ | ФіХҐХІХҐЦЃХЇХёЦ‚Х©ХµХЎХ¶ ХґЦЂЦЃХёЦ‚ХµХ© Х•ХЈХїХѕХёХІ ХЊХЎХ¤Х«Хё
Ф·Х»ХЎХ¶Х·ХЎХ¶ Х¤Х¶ХҐХ¬ ФґХЎЦЂХ±Х¶ХҐХ¬ ХЅХЇХ¦ХўХ¶ХЎХЇХЎХ¶   
Ф»Хґ ХЎХ¶Х±Х¶ХЎХЈХ«ЦЂХЁ
Ф¶ЦЂХёЦ‚ХµЦЃ
ФєХЎХґХЎХ¶ЦЃ
Х•ХЈХїХЎХЇХЎЦЂ
ХЏХҐХІХҐХЇХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶
ФѕХЎХјХЎХµХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶Х¶ХҐЦЂ
ФјХҐХ¦ХёЦ‚Х¶ХҐЦЂ
ФіХёХѕХЎХ¦Х¤
    new
Ф·Х»`:   1, 2, 3, 4, 5 ... 20, 21, 22, 23, 24   +10 ХЂХЎХ».
ФµЦЂХҐЦ„Х·ХЎХўХ©Х«, 09 Х“ХҐХїЦЂХѕХЎЦЂ 2010 ХЏХЎЦЂХҐХЇХЎХ¶
13:20     Ф±ХѕХҐХ¬ХЎЦЃХ¶ХҐХ¬ ХЈЦЂХЎХјХёЦ‚ХґХЁ ХґХҐХ»ХўХҐЦЂХґХЎХ¶ ХєХЎХ°ХёЦЃХёЦ‚Хґ  
Справжній майстер той хто вибирає створювати своє життя, а не виживання. Йди вперед і роби те, що тобі справді подобається, і нічого іншого, в тебе так мало часу, як можна витрачати час на те щоб робити те, що тобі неподобається тільки для того щоб забеспечити собі виживання -- це не виживання - це вимирання

 

Ф±ХѕХҐХ¬ХЎЦЃХ¶ХҐХ¬ ХґХҐХЇХ¶ХЎХўХЎХ¶ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶Х¶ХҐЦЂ Х„ХҐХЇХ¶ХЎХўХЎХ¶ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶: 1  (10 Х“ХҐХї. 2010 10:55)
13:11     Ф±ХѕХҐХ¬ХЎЦЃХ¶ХҐХ¬ ХЈЦЂХЎХјХёЦ‚ХґХЁ ХґХҐХ»ХўХҐЦЂХґХЎХ¶ ХєХЎХ°ХёЦЃХёЦ‚Хґ  
ну сенс, ну і шо?
фікція цей ваш сенс....дурня..
видумка така сама і як і багато іншого абстрактновизначаючого словесного г""на
і шукати цей ваш сенс це теж саме що і пробувати зловити тінь чи подивитись на свою потилицю без дзеркала. є тільки ти, твоя тінь і твоя потилиця, ,нашо тобі лишні проблеми?
 

Ф±ХѕХҐХ¬ХЎЦЃХ¶ХҐХ¬ ХґХҐХЇХ¶ХЎХўХЎХ¶ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶Х¶ХҐЦЂ Х„ХҐХЇХ¶ХЎХўХЎХ¶ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶: 0

ФµЦЂХЇХёЦ‚Х·ХЎХўХ©Х«, 08 Х“ХҐХїЦЂХѕХЎЦЂ 2010 ХЏХЎЦЂХҐХЇХЎХ¶
16:35   Нил Доналд Уолш - Беседы с Богом  Ф±ХѕХҐХ¬ХЎЦЃХ¶ХҐХ¬ ХЈЦЂХЎХјХёЦ‚ХґХЁ ХґХҐХ»ХўХҐЦЂХґХЎХ¶ ХєХЎХ°ХёЦЃХёЦ‚Хґ  
Каждый создает то, что сейчас ощущает, то есть то, что является другим способом сказать, что я сейчас создаю все, что ощущаю, ибо я и есть каждый.

Находишь ли ты здесь симметрию? Видишь ли ты Совершенство?

Все это содержится в единственной истине:

ЕСТЬ ЛИШЬ ОДИН, СОСТОЯЩИЙ ИЗ НАС.
 

Ф±ХѕХҐХ¬ХЎЦЃХ¶ХҐХ¬ ХґХҐХЇХ¶ХЎХўХЎХ¶ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶Х¶ХҐЦЂ Х„ХҐХЇХ¶ХЎХўХЎХ¶ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶: 0

ФїХ«ЦЂХЎХЇХ«, 07 Х“ХҐХїЦЂХѕХЎЦЂ 2010 ХЏХЎЦЂХҐХЇХЎХ¶
22:06   Нил Доналд Уолш  Ф±ХѕХҐХ¬ХЎЦЃХ¶ХҐХ¬ ХЈЦЂХЎХјХёЦ‚ХґХЁ ХґХҐХ»ХўХҐЦЂХґХЎХ¶ ХєХЎХ°ХёЦЃХёЦ‚Хґ  
от ознайомився з роботами цього дядька,

не ми перші не ми останні

"фрагмент з фільму
http://www.youtube.com/watch_popup




а відповідь проста як двері(до сховища в швецарському банку icon_biggrin.gif icon_biggrin.gif icon_biggrin.gif )і кожен сам її для себе не знаходить
 

Ф±ХѕХҐХ¬ХЎЦЃХ¶ХҐХ¬ ХґХҐХЇХ¶ХЎХўХЎХ¶ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶Х¶ХҐЦЂ Х„ХҐХЇХ¶ХЎХўХЎХ¶ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶: 0

Х€Х’ЦЂХЎХўХЎХ©, 05 Х“ХҐХїЦЂХѕХЎЦЂ 2010 ХЏХЎЦЂХҐХЇХЎХ¶
20:49   сКазка  Ф±ХѕХҐХ¬ХЎЦЃХ¶ХҐХ¬ ХЈЦЂХЎХјХёЦ‚ХґХЁ ХґХҐХ»ХўХҐЦЂХґХЎХ¶ ХєХЎХ°ХёЦЃХёЦ‚Хґ  
В не так давно забытые времена в одном царстве-государстве жил-был царь.
И всё-то у него в царстве было – и реки глубокие
да горы высокие,
поля широкие,
да дали далёкие
и земли пуховой не меряно и челяди трудовой не считано,
в полях рожь да пшеница,
в лесах всякий зверь да птица,
а в закромах царских – еды нескончаемо да злата-серебра несчитаемо.

Ни в чём не знал царь себе отказа. Всё, что только ни пожелает, сразу у него появляется. Прослышал как-то царь, что в соседнем царстве есть чудо-колесницы серебряные, что летят быстрее ветра. Тут же вызвал к себе царь своих чудо-мастеров и приказал им сделать такую же, но из чистого золота и на следующее утро у него рядом с дворцом уже стояла такая чудо-машина.

Много лет так царь жил-поживал,
горя-бедности не знал.
Но вот однажды почувствовал царь, что что-то стало беспокоить его, изнутри его точить-сверлить по ночам. Поселилась в душе его скука-скучная,
ни к чему не приученная.
На что ни посмотрит – всё не в радость. Перестал царь улыбаться, веселиться и смеяться. Как говорят в народе, покинула царя птица счастья. А после этого погрузилось и всё царёво царство в тьму серую да угрюмую.


Затосковал царь по птице счастья да так, что жизнь ему стала не мила,
и цвета – как сажа бела.
А у царя был сын-верзила, тупой громила.
Слонялся он по царству без дела, хулиганил да куралесил, сам себя балбесил.
Тридцать три года прожИл,
а ума так и не нажИл.
И решил тогда царь послать своего сына-балбеса на поиски птицы счастья, а заодно и ума-разума набраться, пока будет в чужих землях да странах скитаться.

Позвал царь сына к себе и говорит
– хватит тебе, сынок, дурака валять да ворон считать.
Отправляйся-ка ты в поход по разным странам и континентам да сыщи мне счастья птицу, верни эту голубицу в наше царство-государство для радости жизни и бытия.
Ищи её пока не найдёшь и без птицы не возвращайся.
Пожалел тогда сынок-бездельник, что родился в понедельник, что кончилась его жизнь беззаботная и началась жизнь сиротная. Распрощался он со своими дружками да подружками и отправился в поход
на два года иль на год,
никто не знает наперёд.
Пошёл царевич по самой главной и единственной дороге через всё отцовское царство-государство в даль-дальнюю к самому горизонту.

Три дня и три ночи шёл царевич, пересёк даль-дальнюю,
вот только до горизонта никак не дойдёт,
тот всё время убегает вперёд,
да птицы счастья нигде не найдёт.
И привела его дорога в лес дремучий, дубами могучий. Посредине леса увидел царевич тёмную пещеру и решил в ней отдохнуть, глазоньки усталые сомкнуть. Забрался в пещеру и ни у кого разрешения не спросив,
улёгся на кучу листьев сухих
и уснул сном мертвецким молодецким.
А когда выспался да проснулся, то увидел перед собой старика чародея,
похожего на брадобрея,
что сидел рядом и ждал, когда царевич проснётся
и от глубокого сна очнётся..
Хотел царевич встать
да от судьбы сбежать,
но не тут-то было,
ноги и руки как смолой налило.
Не может он ни встать, ни охнуть, да так, что лучше было бы ему раньше сдохнуть.
А старец и обращается к царевичу:
- Знаю, знаю я твою заботу и какую ты ведёшь охоту.
Птицу-невелицу хочешь добыть и в царстве своём царём быть.
Я бы тебе помог,
если бы и ты смог,
кучу листьев из пещеры сволок,
чтобы птица сюда залетала
и никакой преграды не знала.

Ладно, решил царевич, работа – небольшая, а по-другому мне птицу счастья всё одно не найти,
ведь не знаю я, куда за ней идти.
И стал царевич старцу помогать,
листья наружу таскать,
вход в пещеру расширять.
Два дня потратил,
всё как надо наладил.

Похвалил царевича старичок за работу тяжёлую совсем не дешёвую и говорит.
- Птица счастья просто так человеку в руки не даётся и на глаза не попадётся. А чтобы увидеть её, дам я тебе специальное снадобье волшебное, мной приготовленное. Как съешь его, так сразу птичку-то свою и увидишь…
Дал он царевичу снадобья лесного вонючего,
лесными грибами пахучего
и стал ждать. Повеселел царевич, разрумянился,
гулять по пещере отправился,
пританцовывает и припевает,
куда ни глянет, везде птичек примечает.
А затем стал кувыркаться,
с палками забавляться,
да в птиц камнями кидаться.
А через час вдруг обмяк
и сделался совсем дурак.
Головою больною во все стороны мотает, ничего вокруг не понимает, да и птицы вдруг все исчезли.
И простонал тогда царевич:
– Что же ты, дед, мне голову дуришь,
да тело моё гадостью хмуришь?
Не нужно мне такое веселье, уж больно тяжело от него похмелье.
Выскочил царевич из пещеры и побрёл по дороге дальше прямо в сторону горизонта.

Три дня и три ночи шёл царевич, пока не добрался до берега реки широкой водами глубокой. А на берегу он увидел группу юношей, сидящих вокруг одного старца-учителя и внимательно слушающих его наставления. Царевич сильно устал и решил присесть к мудрому учителю да расспросить его о цели своих нелёгких поисков. Но когда он подошёл к группе, один из учеников сказал, что сейчас не время и обратиться с вопросом к Учителю можно только ровно в полдень.
Прилёг тогда царевич прямо на землю, где стоял – там и упал. И уснул он богатырским сном, а проснулся только через два дня, но прямо в полдень. И обратился он сразу же к учителю с вопросом, как ему птицу счастья найти и куда ему идти.

И ответил ему учитель.
- Посмотри на моих учеников, царевич, каждый из них ищет свою птицу счастья, вливайся в мою школу и ты. Птица счастья очень капризна, если будешь за ней гоняться – никогда не поймаешь, но сама она может прилететь к тебе в любой момент и только тогда её и можно увидеть.
Вот в чём её секрет.

Усмехнулся царевич, подумал, подумал, да и остался в школе старого учителя. Стал с ним делать разные упражнения, чтобы беспокойством ума птицу счастья не спугнуть и душевным волнением глаза свои от мира не замкнуть.
Сколько времени провёл царевич в школе – того неведомо, но многие ученики рассказали ему, что живут они здесь уже не один год.

И вот однажды ночью, когда царевич, как обычно, безмятежно спал на берегу реки, приснился ему странный сон: река вдруг вышла из берегов и заговорила с ним человеческим голосом:
- Давно ты уже царевич живёшь подле меня, понравился ты мне своей настойчивостью, спокойствием и безмятежностью. Помогу я тебе и расскажу, как найти то, что ты ищешь…
Живёт птица счастья не в лесу, не в горах, не в заморских лугах, а прямо здесь.
И она постоянно смотрит на тебя и ждёт, когда же ты позовёшь её.
А увидеть её можно только в одном случае, если войдёшь в её райский сад – в её царство счастья. Но проход туда очень узкий,
тоньше твоей блузки,
и закрыт он крепкой дверью без замка и ручки
и какой-либо другой штучки.
Хочешь верь или не верь,
но тебе надо найти эту дверь.
А дальше – как птица сама решит. Если увидит, что ты чист и без злого умысла и готов принять – всё как есть,
без обид за свою честь,
то откроет она эту дверь и полетит с тобой, куда пожелаешь…

Проснулся царевич на берегу, осмотрелся вокруг, всё как было, ничего не смыло, только река, как ему показалось, как-то хитро на него смотрит. Вспомнил он тогда свой сон, да начал размышлять:
- Значит, нужно найти дверь, которая всегда рядом, и куда бы я ни шёл,
то всегда б её нашёл…
Так она ж во мне – всё это значит, и не может быть иначе.

- А раз дверь такая узкая, то значит я просто её не замечаю
и всё время мимо пробегаю.
Но, как же я могу всё время пробегать мимо самого себя ?– размышлял царевич.
- И птица всегда смотрит на меня, а смотреть можно только сейчас (не зря прошли уроки старого учителя). Почему же тогда я не в «сейчас»?
Тело моё – вот оно, прямо сейчас, а где же я?
Я, я…. да, я же всё время о чём-то думаю – то копаюсь в прошлом, то мечтаю о будущем… Да я же, действительно, всё время пролетаю мимо момента «сейчас».
Мысли мои, как жадные чёрные вороны, всё время проносят меня мимо заветной двери в «здесь и сейчас».
Так, значит, надо не думать !!! – осенило царевича и почувствовал он, что стало ему как-то необычайно легко и спокойно…
Да, да…надо не думать, не думать, не ду….

Когда царевич открыл глаза, на его плече сидела маленькая птичка. Её разноцветные пёрышки ярко горели на солнце, а чёрные глаза-бусинки внимательно смотрели на царевича.
- Так, вот ты какая, – птица счастья…

Мир вокруг преобразился…
Напротив царевича стоял сам царь-батюшка и широко улыбался.
Царевич находился снова в своём царстве…
Он почему-то совсем не удивился, что так быстро оказался дома.
А царство-царское вокруг сияло всеми красками и излучало блаженное спокойствие.
- У тебя получилось, сынок, у тебя всё получилось… – сказал царь.

И в это самое время птичка на плече царевича подняла свою головку в небо и громко запела свою песню счастья…

Вот и сказочке конец.

Сказка – выдумка, не ложь,
Может сразу не поймёшь,
А терпенья наберёшься -
Что познаешь, – то возьмёшь…
 

Ф±ХѕХҐХ¬ХЎЦЃХ¶ХҐХ¬ ХґХҐХЇХ¶ХЎХўХЎХ¶ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶Х¶ХҐЦЂ Х„ХҐХЇХ¶ХЎХўХЎХ¶ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶: 0

Х‰ХёЦЂХҐЦ„Х·ХЎХўХ©Х«, 03 Х“ХҐХїЦЂХѕХЎЦЂ 2010 ХЏХЎЦЂХҐХЇХЎХ¶
18:48     Ф±ХѕХҐХ¬ХЎЦЃХ¶ХҐХ¬ ХЈЦЂХЎХјХёЦ‚ХґХЁ ХґХҐХ»ХўХҐЦЂХґХЎХ¶ ХєХЎХ°ХёЦЃХёЦ‚Хґ  
сни --це спогади про майбутнє
 

Ф±ХѕХҐХ¬ХЎЦЃХ¶ХҐХ¬ ХґХҐХЇХ¶ХЎХўХЎХ¶ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶Х¶ХҐЦЂ Х„ХҐХЇХ¶ХЎХўХЎХ¶ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶: 2  (04 Х“ХҐХї. 2010 13:19)

ФµЦЂХЇХёЦ‚Х·ХЎХўХ©Х«, 01 Х“ХҐХїЦЂХѕХЎЦЂ 2010 ХЏХЎЦЂХҐХЇХЎХ¶
13:44   і знову слова..  Ф±ХѕХҐХ¬ХЎЦЃХ¶ХҐХ¬ ХЈЦЂХЎХјХёЦ‚ХґХЁ ХґХҐХ»ХўХҐЦЂХґХЎХ¶ ХєХЎХ°ХёЦЃХёЦ‚Хґ  
мої слова тільки для мене маю зміст який я в них вклав,,Для інших же - це просто слова, слова зі змістом який в них вкладає чужий, субєктивний відносно мого розум,, Найменшсубєктивно мої слова може сприймати тільки розум незаангажований субєктивними переконаннями,фактами, з достатньою кількістю знань для вільного невикревленого сприйняття чужої думки....

зрештою це теж тільки слова, не далекі за змістом від цього:

Цитата:
Я просто безглуздий текст, і створений тільки для того, щоб показати функціональність 00коду до розгадки

 

Ф±ХѕХҐХ¬ХЎЦЃХ¶ХҐХ¬ ХґХҐХЇХ¶ХЎХўХЎХ¶ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶Х¶ХҐЦЂ Х„ХҐХЇХ¶ХЎХўХЎХ¶ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶: 0

Х‰ХёЦЂХҐЦ„Х·ХЎХўХ©Х«, 27 ХЂХёЦ‚Х¶ХѕХЎЦЂ 2010 ХЏХЎЦЂХҐХЇХЎХ¶
23:20     Ф±ХѕХҐХ¬ХЎЦЃХ¶ХҐХ¬ ХЈЦЂХЎХјХёЦ‚ХґХЁ ХґХҐХ»ХўХҐЦЂХґХЎХ¶ ХєХЎХ°ХёЦЃХёЦ‚Хґ  
любов.любовь-------- основна тема більшості щодів
така собі велика мильна бульбашка з такими цікавими заплутаними незрозумілими мильними розводами на поверхні........
, а потім лОп ................, ......... і життя раптом втратило сенс........на якусь мить мильна краплина зависає в повітрі а потім стрімко летить в низ і розбивається об зелену життєрадісну травинку, ... і мильні одстанки думають шо вони нАйнещасніші в світі........





ви напевно подумали, що я стрАшеннииий цинік і людина з черствим серцем..


емоції ми залишаємо в собі з дитинства, і це вважається нормою, а коли хтось вчится керувати емоціями, а з дитинства бере щось краще, це вже ненормально, це вже людина з відхиленнями, велике "пеленятко"(немовля), мрійник яий живе в повітряних замках і нехоче бачити реальності..

...,а нехай собі...
 

Ф±ХѕХҐХ¬ХЎЦЃХ¶ХҐХ¬ ХґХҐХЇХ¶ХЎХўХЎХ¶ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶Х¶ХҐЦЂ Х„ХҐХЇХ¶ХЎХўХЎХ¶ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶: 2  (28 ХЂХёЦ‚Х¶. 2010 21:02)
22:21     Ф±ХѕХҐХ¬ХЎЦЃХ¶ХҐХ¬ ХЈЦЂХЎХјХёЦ‚ХґХЁ ХґХҐХ»ХўХҐЦЂХґХЎХ¶ ХєХЎХ°ХёЦЃХёЦ‚Хґ  

Відкрити флеш-фільм у новому вікні&fea[/video]
 

Ф±ХѕХҐХ¬ХЎЦЃХ¶ХҐХ¬ ХґХҐХЇХ¶ХЎХўХЎХ¶ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶Х¶ХҐЦЂ Х„ХҐХЇХ¶ХЎХўХЎХ¶ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶: 0

ФµЦЂХҐЦ„Х·ХЎХўХ©Х«, 26 ХЂХёЦ‚Х¶ХѕХЎЦЂ 2010 ХЏХЎЦЂХҐХЇХЎХ¶
08:51     Ф±ХѕХҐХ¬ХЎЦЃХ¶ХҐХ¬ ХЈЦЂХЎХјХёЦ‚ХґХЁ ХґХҐХ»ХўХҐЦЂХґХЎХ¶ ХєХЎХ°ХёЦЃХёЦ‚Хґ  
вибір..........
як я буду ставитись до цього через 10....20 років
..................вибір


можливо ...
 

Ф±ХѕХҐХ¬ХЎЦЃХ¶ХҐХ¬ ХґХҐХЇХ¶ХЎХўХЎХ¶ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶Х¶ХҐЦЂ Х„ХҐХЇХ¶ХЎХўХЎХ¶ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶: 1  (26 ХЂХёЦ‚Х¶. 2010 18:15)

Х„ХҐХ¶ХµХёЦ‚
Ф»Хґ Ц…ЦЂХЎХЈХ«ЦЂХЁ
Ф»Хґ ХґХҐХЇХ¶ХЎХўХЎХ¶ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶Х¶ХҐЦЂХЁ
Ф·Х»ХЎХ¶Х·ХЎХ¶
Х„ХҐХ»ХўХҐЦЂХёЦ‚ХґХ¶ХҐЦЂХ« ХєХЎХ°ХёЦЃ

Ф±ХґХҐХ¶ХЎ ... Ц…ЦЂХЎХЈЦЂХҐЦЂХЁ
Ф±ХґХҐХ¶ХЎ ... ХЈЦЂХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶Х¶ХҐЦЂХЁ

Х•ЦЂХЎХЈЦЂХҐЦЂХ« ХЄХЎХєХЎХѕХҐХ¶
ХЉХЎХїХЎХ°ХЎХЇХЎХ¶ Ц…ЦЂХЎХЈХ«ЦЂ
ХЉХЎХїХЎХ°ХЎХЇХЎХ¶ ХЈЦЂХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶

Х•ЦЂХЎХЈЦЂХ« Х°ХҐХІХ«Х¶ХЎХЇХЁ:
  Psucholog
avatar

 Ф±Х¶Х±Х¶ХЎХЈХ«ЦЂ
 Ф±Х¶Х±Х¶ХЎХЇХЎХ¶ Х°ХЎХІХёЦЂХ¤ХЎХЈЦЂХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶
 ХЂХµХёЦ‚ЦЂХЎХїХҐХїЦЂ
 ФјХёЦ‚ХЅ. ХЎХ¬ХўХёХґХ¶ХҐЦЂ

ФІХЎХЄХ«Х¶Х¶ХҐЦЂ
Знайти те, що ... 22

ХЂХЎЦЂЦЃХёЦ‚ХґХ¶ХҐЦЂ
ми здатні щось змінити







Ф±ЦЂХ¤ХµХёЦ‚Х¶Ц„ХЁ
Х‘ХёЦ‚ЦЃХЎХ¤ЦЂХҐХ¬ ХўХёХ¬ХёЦЂ Х°ХЎЦЂЦЃХёЦ‚ХґХ¶ХҐЦЂХЁ

«   Х“ХҐХїЦЂХѕХЎЦЂ 2010   »
ПнВтСрЧтПтСбВс
01020304050607
08091011121314
15161718192021
22232425262728

 Х„Х·ХїХЎХЇХЎХ¶ ХЁХ¶Х©ХҐЦЂЦЃХёХІ: 
ХЎХѕХҐХ¬ХЎЦЃХ¶ХҐХ¬ Х«Х¶Ц„Х¶ХҐЦЂХї Х±ХҐХ¦
ХЎХѕХҐХ¬ХЎЦЃХ¶ХҐХ¬ Х«Х¶Ц„Х¶ХҐЦЂХї Х±ХҐХ¦

 ХЌХїХЎХїХ«ХЅХїХ«ХЇХЎ: 
Ф±ХµХЅЦ…ЦЂ
  ХЎХµЦЃХҐХ¬ХёЦ‚Х¶ХҐЦЂ 55
  Х¤Х«ХїХЎЦЂХЇХёЦ‚Хґ 59
ФµЦЂХҐХЇ
  ХЎХµЦЃХҐХ¬ХёЦ‚Х¶ХҐЦЂ 129
  Х¤Х«ХїХЎЦЂХЇХёЦ‚Хґ 141
Ф±ХµХЅ Х·ХЎХўХЎХ©ХѕХЎ ХґХҐХ»
  ХЎХµЦЃХҐХ¬ХёЦ‚Х¶ХҐЦЂ 290
  Х¤Х«ХїХЎЦЂХЇХёЦ‚Хґ 324
Ф±ХµХЅ ХЎХґХЅХѕХЎ ХґХҐХ»
  ХЎХµЦЃХҐХ¬ХёЦ‚Х¶ХҐЦЂ 1235
  Х¤Х«ХїХЎЦЂХЇХёЦ‚Хґ 1356
Ф±ХµХЅ ХїХЎЦЂХѕХЎ ХґХҐХ»
  ХЎХµЦЃХҐХ¬ХёЦ‚Х¶ХҐЦЂ 5474
  Х¤Х«ХїХЎЦЂХЇХёЦ‚Хґ 6843

  ФїХЎЦЂХ¤ХЎЦЃХёХІХ¶ХҐЦЂ 31
  ФіЦЂХЎХјХёЦ‚ХґХ¶ХҐЦЂ 238
  Х„ХҐХЇХ¶ХЎХўХЎХ¶ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶Х¶ХҐЦЂ 586
Х„ХЎХ¶ЦЂХЎХґХЎХЅХ¶ХёЦЂХҐХ¶

RSS

RSS Feed: питання і відповіді....................
 

ФіХёХѕХЎХ¦Х¤
Ф·Х»`:   1, 2, 3, 4, 5 ... 20, 21, 22, 23, 24   +10 ХЂХЎХ».