Х–ХёЦЂХёЦ‚Хґ | Ф¶ЦЂХёЦ‚ЦЃХЎЦЂХЎХ¶ | Х•ЦЂХЎХЈЦЂХҐЦЂ | Ф±ХЇХёЦ‚ХґХўХ¶ХҐЦЂ | ФѕХЎХ¶ХёХ©ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶Х¶ХҐЦЂ | ФЅХЎХІХҐЦЂ | ФјХёЦ‚ХЅ. ХЎХ¬ХўХёХґХ¶ХҐЦЂ | ФіХҐХІХҐЦЃХЇХёЦ‚Х©ХµХЎХ¶ ХґЦЂЦЃХёЦ‚ХµХ© Х•ХЈХїХѕХёХІ ХЊХЎХ¤Х«Хё
Ф·Х»ХЎХ¶Х·ХЎХ¶ Х¤Х¶ХҐХ¬ ФґХЎЦЂХ±Х¶ХҐХ¬ ХЅХЇХ¦ХўХ¶ХЎХЇХЎХ¶   
Ф»Хґ ХЎХ¶Х±Х¶ХЎХЈХ«ЦЂХЁ
Ф¶ЦЂХёЦ‚ХµЦЃ
ФєХЎХґХЎХ¶ЦЃ
Х•ХЈХїХЎХЇХЎЦЂ
ХЏХҐХІХҐХЇХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶
ФѕХЎХјХЎХµХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶Х¶ХҐЦЂ
ФјХҐХ¦ХёЦ‚Х¶ХҐЦЂ
ФіХёХѕХЎХ¦Х¤
    new
Ф·Х»`: Х†ХЎХ­.  -10   1, 2, 3, 4, 5 ... 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30   ХЂХЎХ».
ФµЦЂХҐЦ„Х·ХЎХўХ©Х«, 19 Х“ХҐХїЦЂХѕХЎЦЂ 2008 ХЏХЎЦЂХҐХЇХЎХ¶
16:43   На прохання Тумана Туманича...  Ф±ХѕХҐХ¬ХЎЦЃХ¶ХҐХ¬ ХЈЦЂХЎХјХёЦ‚ХґХЁ ХґХҐХ»ХўХҐЦЂХґХЎХ¶ ХєХЎХ°ХёЦЃХёЦ‚Хґ  
ПАРИЖСКАЯ ОРГИЯ
ИЛИ
СТОЛИЦА ЗАСЕЛЯЕТСЯ ВНОВЬ

Мерзавцы, вот она! Спешите веселиться!
С перронов – на бульвар, где всё пожгла жара.
На западе легла священная столица,
В охотку варваров ласкавшая вчера.

Добро пожаловать сюда, в оплот порядка!
Вот площадь, вот бульвар – лазурный воздух чист,
И выгорела вся звездистая взрывчатка,
Которую вчера во тьму швырял бомбист!

Позавчерашний день опять восходит бодро,
Руины спрятаны за доски кое-как;
Вот – стадо рыжее для вас колышет бёдра.
Не церемоньтесь! Вам безумство – самый смак!

Так свора кобелей пустовку сучью лижет –
К притонам рвётесь вы, и мнится, всё вокруг
Орёт: воруй и жри! Тьма конвульсивно движет
Объятия свои. О, скопище пьянчуг,

Пей – до бесчувствия! Когда взойдет нагая
И сумасшедшая рассветная заря,
Вы будете ль сидеть, над рюмками рыгая,
Бездумно в белизну слепящую смотря?

Во здравье Женщины, чей зад многоэтажен!
Фонтан блевотины пусть брызжет до утра –
Любуйтесь! Прыгают, визжа, из дыр и скважин
Шуты, венерики, лакеи, шулера!

Сердца изгажены, и рты ничуть не чище –
Тем лучше! Гнусные распахивайте рты:
Не зря же по столам наставлено винище –
Да, победители слабы на животы.

Раздуйте же ноздрю на смрадные опивки;
Канаты жирных шей отравой увлажня!
Поднимет вас поэт за детские загривки
И твёрдо повелит: “Безумствуй, сволочня,

Во чрево Женщины трусливо рыла спрятав
И не напрасно спазм провидя впереди,
Когда вскричит она и вас, дегенератов,
Удавит в ярости на собственной груди.

Паяца, короля, придурка, лизоблюда
Столица изблюет: их тело и душа
Не впору и не впрок сей Королеве блуда –
С неё сойдете вы, сварливая парша!

Когда ж вы скорчитесь в грязи, давясь от страха,
Скуля о всех деньгах, что взять назад нельзя,
Над вами рыжая, грудастая деваха
Восстанет, кулаком чудовищным грозя!”

Когда же было так, что в грозный танец братьев,
Столица, ты звала, бросаясь на ножи,
Когда же пала ты, не до конца утратив
В зрачках те дни весны, что до сих пор свежи,

Столица скорбная, – почти что город мёртвый, –
Подъемлешь голову – ценой каких трудов!
Открыты все врата, и в них уставлен взор твой,
Благословимый тьмой твоих былых годов.

Но вновь магнитный ток ты чуешь, в каждом нерве,
И, в жизнь ужасную вступая, видишь ты,
Как извиваются синеющие черви
И тянутся к любви остылые персты.

Пускай! Венозный ток спастических извилин
Беды не причинит дыханью твоему –
Так злато горних звёзд кровососущий филин
В глазах кариатид не погрузит во тьму.

Пусть потоптал тебя насильник – жребий страшен,
Пусть знаем, что теперь нигде на свете нет
Такого гноища среди зелёных пашен, –
“О, как прекрасна ты!” – тебе речёт поэт.

Поэзия к тебе сойдёт средь ураганов,
Движенье сил живых подымет вновь тебя –
Избранница, восстань и смерть отринь, воспрянув,
На горне смолкнувшем побудку вострубя!

Поэт поднимется и в памяти нашарит
Рыданья каторги и городского дна –
Он женщин, как бичом, лучом любви ошпарит
Под канонадой строф, – держись тогда, шпана!

Всё стало на места: вернулась жизнь былая,
Бордели прежние, и в них былой экстаз –
И, меж кровавых стен горячечно пылая,
В зловещей синеве шипит светильный газ.
 

Ф±ХѕХҐХ¬ХЎЦЃХ¶ХҐХ¬ ХґХҐХЇХ¶ХЎХўХЎХ¶ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶Х¶ХҐЦЂ Х„ХҐХЇХ¶ХЎХўХЎХ¶ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶: 19  (20 Х“ХҐХї. 2008 20:04)
Ф·Х»`:   1, 2  
16:41   Жуль! Диви, які ми гарнюні!  Ф±ХѕХҐХ¬ХЎЦЃХ¶ХҐХ¬ ХЈЦЂХЎХјХёЦ‚ХґХЁ ХґХҐХ»ХўХҐЦЂХґХЎХ¶ ХєХЎХ°ХёЦЃХёЦ‚Хґ  


 

Ф±ХѕХҐХ¬ХЎЦЃХ¶ХҐХ¬ ХґХҐХЇХ¶ХЎХўХЎХ¶ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶Х¶ХҐЦЂ Х„ХҐХЇХ¶ХЎХўХЎХ¶ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶: 7  (20 Х“ХҐХї. 2008 09:22)
10:31   Чудесна експресіоністична картинка. Тільки сумна трохи  Ф±ХѕХҐХ¬ХЎЦЃХ¶ХҐХ¬ ХЈЦЂХЎХјХёЦ‚ХґХЁ ХґХҐХ»ХўХҐЦЂХґХЎХ¶ ХєХЎХ°ХёЦЃХёЦ‚Хґ  


 

Ф±ХѕХҐХ¬ХЎЦЃХ¶ХҐХ¬ ХґХҐХЇХ¶ХЎХўХЎХ¶ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶Х¶ХҐЦЂ Х„ХҐХЇХ¶ХЎХўХЎХ¶ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶: 4  (20 Х“ХҐХї. 2008 09:01)
10:29     Ф±ХѕХҐХ¬ХЎЦЃХ¶ХҐХ¬ ХЈЦЂХЎХјХёЦ‚ХґХЁ ХґХҐХ»ХўХҐЦЂХґХЎХ¶ ХєХЎХ°ХёЦЃХёЦ‚Хґ  
За вікном холодне молоко. В повітрі молоко трохи розведене водою.
 

Ф±ХѕХҐХ¬ХЎЦЃХ¶ХҐХ¬ ХґХҐХЇХ¶ХЎХўХЎХ¶ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶Х¶ХҐЦЂ Х„ХҐХЇХ¶ХЎХўХЎХ¶ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶: 0
10:19   Про що думається мені ранком вівторка...  Ф±ХѕХҐХ¬ХЎЦЃХ¶ХҐХ¬ ХЈЦЂХЎХјХёЦ‚ХґХЁ ХґХҐХ»ХўХҐЦЂХґХЎХ¶ ХєХЎХ°ХёЦЃХёЦ‚Хґ  
Самотнім зимнім ранком, пробудивши себе пташиним криком, хтось у цьому світі піднявся з ліжка. Відчув всю прелєсть світу, помивши голову під краном з іржавою водою. Потім подумав : "А за вікном-то застій!" І відкрив те вікно, щоб увібрати в себе буремне повітря. "Чому не можу дозволити собі хвилі безпутства, що інколи його бува прощають творчім людям? Відлетіти б кудись ТУДИ". А саме? - спитала б його тінь голуба, що недавно сидів на шибі. Він, цей хтось, не відповів би, бо має право, бо його очі світяться синім сяйвом.
 

Ф±ХѕХҐХ¬ХЎЦЃХ¶ХҐХ¬ ХґХҐХЇХ¶ХЎХўХЎХ¶ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶Х¶ХҐЦЂ Х„ХҐХЇХ¶ХЎХўХЎХ¶ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶: 7  (20 Х“ХҐХї. 2008 10:15)

ФїХ«ЦЂХЎХЇХ«, 17 Х“ХҐХїЦЂХѕХЎЦЂ 2008 ХЏХЎЦЂХҐХЇХЎХ¶
17:28     Ф±ХѕХҐХ¬ХЎЦЃХ¶ХҐХ¬ ХЈЦЂХЎХјХёЦ‚ХґХЁ ХґХҐХ»ХўХҐЦЂХґХЎХ¶ ХєХЎХ°ХёЦЃХёЦ‚Хґ  
Якніколи хочеться компанії,хочеться любові... І дощу хочу!
 

Ф±ХѕХҐХ¬ХЎЦЃХ¶ХҐХ¬ ХґХҐХЇХ¶ХЎХўХЎХ¶ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶Х¶ХҐЦЂ Х„ХҐХЇХ¶ХЎХўХЎХ¶ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶: 3  (19 Х“ХҐХї. 2008 10:09)
16:29     Ф±ХѕХҐХ¬ХЎЦЃХ¶ХҐХ¬ ХЈЦЂХЎХјХёЦ‚ХґХЁ ХґХҐХ»ХўХҐЦЂХґХЎХ¶ ХєХЎХ°ХёЦЃХёЦ‚Хґ  


 

Ф±ХѕХҐХ¬ХЎЦЃХ¶ХҐХ¬ ХґХҐХЇХ¶ХЎХўХЎХ¶ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶Х¶ХҐЦЂ Х„ХҐХЇХ¶ХЎХўХЎХ¶ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶: 1  (17 Х“ХҐХї. 2008 17:47)
16:28     Ф±ХѕХҐХ¬ХЎЦЃХ¶ХҐХ¬ ХЈЦЂХЎХјХёЦ‚ХґХЁ ХґХҐХ»ХўХҐЦЂХґХЎХ¶ ХєХЎХ°ХёЦЃХёЦ‚Хґ  
Повільно впадаю в літаргію! Так спокійно. Маю сонливі очі!
 

Ф±ХѕХҐХ¬ХЎЦЃХ¶ХҐХ¬ ХґХҐХЇХ¶ХЎХўХЎХ¶ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶Х¶ХҐЦЂ Х„ХҐХЇХ¶ХЎХўХЎХ¶ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶: 0
16:13     Ф±ХѕХҐХ¬ХЎЦЃХ¶ХҐХ¬ ХЈЦЂХЎХјХёЦ‚ХґХЁ ХґХҐХ»ХўХҐЦЂХґХЎХ¶ ХєХЎХ°ХёЦЃХёЦ‚Хґ  
В такі дні чомусь тягне на розвиток. Почитати декадентів, поетів срібної доби. Трохи античності, філософії. От вам на россуд віршик Артюра Рембо, доречі мого улюбленого поета:

Из ржавой ванны, как из гроба жестяного,
Неторопливо появляется сперва
Вся напомаженная густо, и ни слова
Не говорящая, дурная голова

И шея жирная, за нею вслед лопатки
Затем - короткая спина
Ввысь устремившаяся бедер крутизна,
И сало, чьи пласты образовали складки

Чуть красноват хребет, ужасную печать,
На нем увидишь ты, начнешь и замечать то,
Что под лупой видеть можно было ясно:
"Венера" - витатуировано тушью на крестце,
Все тело движеться, являя круп в конце,
Где язва ануса чудовищно прекрасна...

От такий от віршик юного поета, називається цей шедевр "Венера Агамемнона". Та в нього є багато дійсно прекрасних віршів. А цей просто дуже специфічний, от і вирішила поділитись.
 

Ф±ХѕХҐХ¬ХЎЦЃХ¶ХҐХ¬ ХґХҐХЇХ¶ХЎХўХЎХ¶ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶Х¶ХҐЦЂ Х„ХҐХЇХ¶ХЎХўХЎХ¶ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶: 9  (19 Х“ХҐХї. 2008 17:35)
15:50     Ф±ХѕХҐХ¬ХЎЦЃХ¶ХҐХ¬ ХЈЦЂХЎХјХёЦ‚ХґХЁ ХґХҐХ»ХўХҐЦЂХґХЎХ¶ ХєХЎХ°ХёЦЃХёЦ‚Хґ  
Не повірите, але я остаточно схибнулась. ОТ ,наприклад, вчора мені було настільки весело, шо аж ногами дригала від щастя і оптимізму. І в щоденнику з цієї причини різне бла-бла писала, типу тих повідомлень, що знаходяться трохи нижче. А сьогодні все як лапою зняло, ніби відпустило. Сумно мені, сумно і стрьомно! Всєлєнская скорбь! Трошки самотньо, трошки холодно і якось надто спокійно. Зате зрозуміла, що не можна завжди випромінювати сам лише позитив, бо від цього сірієш. Як виявилось, іноді і посумувати приємно...Та не знаю, я ще себе до кінця не прочитала, тому тільки і залишається шелестіти сторінками і думати, а шо ж там далі? А далі буде...
 

Ф±ХѕХҐХ¬ХЎЦЃХ¶ХҐХ¬ ХґХҐХЇХ¶ХЎХўХЎХ¶ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶Х¶ХҐЦЂ Х„ХҐХЇХ¶ХЎХўХЎХ¶ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶: 0

Х„ХҐХ¶ХµХёЦ‚
Ф»Хґ Ц…ЦЂХЎХЈХ«ЦЂХЁ
Ф»Хґ ХґХҐХЇХ¶ХЎХўХЎХ¶ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶Х¶ХҐЦЂХЁ
Ф·Х»ХЎХ¶Х·ХЎХ¶
Х„ХҐХ»ХўХҐЦЂХёЦ‚ХґХ¶ХҐЦЂХ« ХєХЎХ°ХёЦЃ

Ф±ХґХҐХ¶ХЎ ... Ц…ЦЂХЎХЈЦЂХҐЦЂХЁ
Ф±ХґХҐХ¶ХЎ ... ХЈЦЂХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶Х¶ХҐЦЂХЁ

Х•ЦЂХЎХЈЦЂХҐЦЂХ« ХЄХЎХєХЎХѕХҐХ¶
ХЉХЎХїХЎХ°ХЎХЇХЎХ¶ Ц…ЦЂХЎХЈХ«ЦЂ
ХЉХЎХїХЎХ°ХЎХЇХЎХ¶ ХЈЦЂХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶

Х•ЦЂХЎХЈЦЂХ« Х°ХҐХІХ«Х¶ХЎХЇХЁ:
  Mellana
avatar

 Ф±Х¶Х±Х¶ХЎХЈХ«ЦЂ
 Ф±Х¶Х±Х¶ХЎХЇХЎХ¶ Х°ХЎХІХёЦЂХ¤ХЎХЈЦЂХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶
 ХЂХЎЦЂЦЃХЎХ©ХҐЦЂХ©Х«ХЇ
 ХЂХµХёЦ‚ЦЂХЎХїХҐХїЦЂ
 ФјХёЦ‚ХЅ. ХЎХ¬ХўХёХґХ¶ХҐЦЂ

ФІХЎХЄХ«Х¶Х¶ХҐЦЂ
меллана 1
Макрокосм та в... 0

ХЂХЎЦЂЦЃХёЦ‚ХґХ¶ХҐЦЂ

Х€Х№ ХґХ« Х¶ХёЦЂ Х°ХЎЦЂЦЃХёЦ‚Хґ
 
Х‘ХёЦ‚ЦЃХЎХ¤ЦЂХҐХ¬ ХўХёХ¬ХёЦЂ Х°ХЎЦЂЦЃХёЦ‚ХґХ¶ХҐЦЂХЁ

«   Х“ХҐХїЦЂХѕХЎЦЂ 2012   »
ПнВтСрЧтПтСбВс
0102030405
06070809101112
13141516171819
20212223242526
272829

 Х„Х·ХїХЎХЇХЎХ¶ ХЁХ¶Х©ХҐЦЂЦЃХёХІ: 
ХЎХѕХҐХ¬ХЎЦЃХ¶ХҐХ¬ Х«Х¶Ц„Х¶ХҐЦЂХї Х±ХҐХ¦
ХЎХѕХҐХ¬ХЎЦЃХ¶ХҐХ¬ Х«Х¶Ц„Х¶ХҐЦЂХї Х±ХҐХ¦

 ХЌХїХЎХїХ«ХЅХїХ«ХЇХЎ: 
Ф±ХµХЅЦ…ЦЂ
  ХЎХµЦЃХҐХ¬ХёЦ‚Х¶ХҐЦЂ 26
  Х¤Х«ХїХЎЦЂХЇХёЦ‚Хґ 28
ФµЦЂХҐХЇ
  ХЎХµЦЃХҐХ¬ХёЦ‚Х¶ХҐЦЂ 54
  Х¤Х«ХїХЎЦЂХЇХёЦ‚Хґ 51
Ф±ХµХЅ Х·ХЎХўХЎХ©ХѕХЎ ХґХҐХ»
  ХЎХµЦЃХҐХ¬ХёЦ‚Х¶ХҐЦЂ 26
  Х¤Х«ХїХЎЦЂХЇХёЦ‚Хґ 28
Ф±ХµХЅ ХЎХґХЅХѕХЎ ХґХҐХ»
  ХЎХµЦЃХҐХ¬ХёЦ‚Х¶ХҐЦЂ 1137
  Х¤Х«ХїХЎЦЂХЇХёЦ‚Хґ 1122
Ф±ХµХЅ ХїХЎЦЂХѕХЎ ХґХҐХ»
  ХЎХµЦЃХҐХ¬ХёЦ‚Х¶ХҐЦЂ 3929
  Х¤Х«ХїХЎЦЂХЇХёЦ‚Хґ 3848

  ФїХЎЦЂХ¤ХЎЦЃХёХІХ¶ХҐЦЂ 30
  ФіЦЂХЎХјХёЦ‚ХґХ¶ХҐЦЂ 295
  Х„ХҐХЇХ¶ХЎХўХЎХ¶ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶Х¶ХҐЦЂ 950
Х„ХЎХ¶ЦЂХЎХґХЎХЅХ¶ХёЦЂХҐХ¶

RSS

RSS Feed: Особливості того, що ще не зовсім втрачене
 

ФіХёХѕХЎХ¦Х¤
Ф·Х»`: Х†ХЎХ­.  -10   1, 2, 3, 4, 5 ... 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30   ХЂХЎХ».