| | | Ф·Х»`: Х†ХЎХ. -10 -100 1, 2, 3, 4, 5 ... 272, 273, 274, 275, 276, 277, 278 ... 342, 343, 344, 345, 346 +10 ХЂХЎХ». | | ФµЦЂХҐЦ„Х·ХЎХўХ©Х«, 03 Х“ХҐХїЦЂХѕХЎЦЂ 2009 ХЏХЎЦЂХҐХЇХЎХ¶ |
|---|
 09:54 | |  |
| сад єви. таке дивне словосполучення прийшло до мене вчора в душі. (чи то в Душі?). знову забавки в слова. руйнуються повітряні замки....що сама собі набудувала... ну й нехай, так навіть краще.. свівт постає справжнім, а не тим, що я хотілоа собі так гарно намалювати. черговий виток всесвітньої депресії. і я в ньому, як мушка.
люди ніколи не кажуть мені того, що я від них хочу почути.
почала пробувати щось нове. переборола свій страх перед фізичним болем і .. стала мазохісткою. маю тепер кілька ранок, які повільно затягуються і сверблять... думала.. болю буде більше. а ще спробувала сире мясо на смак. загалом, при потребі можна їсти. розставляння крапок на ї навело на мене якусь тугу, роздратування,зрештою просто розпач... не маю бажання бавитись у жодені дорослі забавки, якими бцікавими вони не були. досить.. дістало..
| | |
| ХЂХ«Х¶ХЈХ·ХЎХўХ©Х«, 22 ХЂХёЦ‚Х¶ХѕХЎЦЂ 2009 ХЏХЎЦЂХҐХЇХЎХ¶ |
|---|
| 19:28 | коханий... | |
| Ти будиш мене щоранку цьомом в носа. А потім ми довго снідаємо розглядаючи недоспані сни, що відбиваються в шибах. Малюємо пальцями по склу й лоскочемо горло кавою і димом. Подовгу мовчимо і часто губимось в очах одне одного. Тебе часто мучить безсоння і ти ночами читаєш, поки я дивлюсь сни за нас обох. Ти любиш мене не зважаючи на мій паскудний голос і відсутність совісті й сорому. Я часто проливаю хербату чи каву На твої книжки. Ти всеодно мене любиш. Я тягаю твої страшенно дорогі шовкові сорочки. Далі любиш. Я заважаю тобі працювати, відпочивати, і взагалі просто заважаю. Продовжуєш любити. Я часто щось ламаю, дратую, кричу з причиною чи без неї. Частіше без. Ніколи не чекаю довше 5 хвилин, скандалю, відмовляюсь слухати й розуміти. Любиш. Часто приходжу за північ після гулянок з друзями. В дупу п’яна чи під кайфом. Любиш. Ти віриш всьому щоб я не сказала. І довіряєш. Я можу втричі перевищити кредит з твоєї картки і ти тільки скажеш «ну й нехай». Я можу не зявлятись днями, ба навіть тижнями. А ти всеодно будеш чекати на мене. І в тебе завше є для мене вишні. Ти миришся з моїми захцянками й дбаєш про мене як про річну дитину. А я вередую і відмовляюсь їсти кашу на сніданок. Ти прощаєш мені все. Бо просто любиш. І не задаєшся питанням як я до того всього ставлюсь. Що про то думаю що далі. І як то буде. Ти просто любиш не задумуючись ні над чим. І я люблю тебе. Просто люблю. Яким би ти не був і щоб не зробив. Просто люблю. Наша любов така прекрасна, бо насправді неможлива. Насправді тебе немає. Я тебе вигадала, коханий. А якби ти й існував… я б не любила тебе так як зараз.. бо реальність має погану звичку руйнувати утопії…я ніколи тебе не шукатиму … і ти мене теж….
| | | | 19:26 | | |
| Це як і з комами після яких вже нічого не пишеш. Це як і з марками які облизуєш але не приклеюєш.. це як і з горіхами які просто розсипаються чи …снами що в падають в долоні білими овечками вчорашніх днів, а ти складаєш їх в банки по 300 штук і робиш закрутки. Вони, як і добре вино, з часом стають тільки кращими. Їх не скористаєш як приправу до мяса, чи замість оливки під мартіні. Їх споживаєш тільки під солодкий аромат дощу, кави і сліз. Акуратно висиплеш горохом на білий аркуш і будеш рахувати поки не загубишся в числах або слоах.. а потім знов і знов і знов… аж поки курка не перейде дорогу. А линва не порветься.. а потім … знову.. будеш робити закрутки й зітхати.. розсипати гречку.. проливати чай.. перекидати громіздкі вази у вітальні… і шукати загублені ґудзики і проміжку між мандрівками у справжній світ, де треба буде назбирати цілий кошик запашних яблук і піря. Поставити нове опудало, аби порозганяти нарешті з кукурудзи ворон… опудало буде мокнути під дощами й всеодно кисло посміхатись. А потім заржавіють окуляри і трава проросте в шухляді, де колись збирали дощівку… хтось загубить срібну монетку й сорока з сусіднього дерева нею мало не вдавиться.. а ти чи вона чи (не) я будешеу стояти у вікні й тримати розпочате вишивання. Або ж фарфорову чашку з фальшивого фарфору. А кавник так і не скипить. Зате, скисне молоко і навіть кішка відмовиться його їсти. все закономірно. Треба зїсти сніг бо вже обридла зима. Жовтий сніг їсти не варто. Чим більше їси звичайного білого снігу тим більше зявляється жовтого. Коли вже підуть ті хмари?
| | | | 19:26 | | |
| Коли думки тікають і ніяк не вдається зловити їх за хвостика… а сковзкі вчорашні дні слимаками й черв’ячками виповзають крізь пальці.. хочеться згорнутись калачиком і заснути на смугастому матраці в поїзді, який би їхав нізвідки в нікуди. І щоб там люди… були.. але не такі.. як десь тут. Поміж стель і пустель. І склепіння неба, яке є просто куполом зі скла. Насправді часу нема. Я вже казала. А хмари як храми. Ковзають по площинах, що часто змінюють своє розташування. В думках якось мутно. Крізь звуки таке враження що йдеш так далеко далеко. Пустелею десь в Антарктиці. В заметіль. І в певний момент застигаєш так, шо видно тільки контури невідомої фігури. А коли до неї наближаєшся вона всеодно так само далеко. Як веселка. В Антарктиці буває веселка?
Вкладаєшся спати на дні. Охололого сонця що з горя вирішило втопитись. Дивишся на зірки крізь воду. І вже не намагаєшся їх рахувати. А згодом заметіль перетворюється у відлигу. І відбивається удзеркалі. Очі теж набувають кольору тої трохи запізнілої відлиги. Ти пахнеш відлигою, казали мені колись. А згодом сама зливаєшся із нею. І тебе вже не сприймають інакше як відлигу. Згодом це набридає. І знову доводиться плестись на перон, де рейки давно заросли травою, чекати кілька місяців того одного єдиного потяга, якийсь зі своїми смугастими матрацами везе з одного ніде в інше нікуди, які загалом є одним і тим же ніде, просто в іншому часі.і тоді все починається спочатку. Щоразу інакше, але й однаково. Це мав би бути відчай. Але чогось його нема. Є лиш якийсь шалений спокій. Від нього гусне кров і важкими краплями час до часу капає на мозок. Сенсу брехати цілому світу нема, адже можна брехати собі. І знову спати на верхній поличці потяга, який несеться в нове ніде….
| | |
| ФµЦЂХҐЦ„Х·ХЎХўХ©Х«, 20 ХЂХёЦ‚Х¶ХѕХЎЦЂ 2009 ХЏХЎЦЂХҐХЇХЎХ¶ |
|---|
| 12:28 | | |
| Мир пуст. И всё движение, и звуки – лишь иллюзия присутствия. Это нечто иное. Как мёртвая, холодная картинка. Нет ни людей, ни приведений. Выдуманы нами самими родные и друзья, для успокоения беспомощной души. Выдуманы кумиры и великие предки. Выдумано прошлое счастье и выдумано ожидание счастья в будущем. Ничего не было. Есть один неподвижный миг. Нам страшно, поэтому мы выдумываем…
Мы выдумываем искусство и наслаждения. Выдумываем восход и закат, чтобы выдумать восхищение ими. Выдумываем развлечения, алкоголь, наркотики чтобы выдумать забвение. Всё только для того, чтобы отвлечься от пустоты и боли одиночества. Мы выдумали даже физическую боль, чтобы отвлечься от боли душевной.
За этой мёртвой и холодной картиной – жестокий Бог бесстрастным взглядом смотрит на наши выдумки и попытки спастись от этой пустоты. Подозреваю, что и создано ничего не было. Ни Земли, ни неба, ни воды, ни суши… Ничего ни из чего не происходит. Ничего и не произошло, и не родилось. Все нарисовано ничем по ничему для нечего. Не будет конца света. Мы и так в точке ноль.
Даже вернувшись из депрессии и злобы на всё живое, вещи остаются на своих местах. Откинем абстракции. Друзья – попытка развлечь (отвлечь) себя (не себя любимого, а просто себя одного). Встречи с девушками, секс с ними – онанизм. Нет никакой разницы. Дрочим на картинки. На хорошие, реалистичные картинки. Сами с собой, короче.
Будем честными: мы никогда никого и не любили. Нам страшно, и мы это выдумали (любовь в смысле). Мы страстно симулируем любовь, чтобы не потерять наивную надежду, что и нас любят. По существу – что есть ещё кто-то, кроме нас.
Матери интенсивно отдают все силы детям наивно полагая, что и они будут любимы до смерти (пустые надежды). Как первобытный человек насиловал себя, симулируя любовь к деревянным божкам (с надеждой на взаимность), так и мы – с псевдолюбимыми.
Поэтому нас так влекут звёзды и солнце, будоражат наши души. В бесконечном расстоянии - бесконечно разочарование.
И пишем мы с надеждой, что кому-то это будет нужно. Хотя на самом деле пишем для себя. Ведь больше никого нет.
(с) еее... не памятаю в кого стирила
| | | | 12:23 | | |
| БУКВАЛЬНО ЩОЙНО НАДИБАЛА, ЗАЦІНІТЬ!
ПЯТЬДЕСЯТ ФРАЗ, КОТОРЫЕ ДОЛЖНА ПРОИЗНЕСТИ КАЖДАЯ ЖЕНЩИНА К 29-ТИ ГОДАМ
1.Вовка – дурак.
2.Сашка – дурак.
3.Игорь – дурак.
4.Они все идиоты.
5.Я не удержалась и купила.
6.Не трогай, у него блохи.
7.А тут я ему такая – раз...
8.Где деньги?
9.Я не ношу трусики.
10.Ой, какое красивое слово – «пассатижи».
11.АКПП и чтобы красненькая.
12.Тебе вкусно?
13.Я ничего не трогала, оно само!
14.Он обязательно разведется.
15.Меня уговаривали поступать в театральный.
16.Не переживай, с кем не бывает, мне все равно понравилось.
17.Правда, я сильно похудела?
18.Мне безразлично, что обо мне думают.
19.Меня никто не любит.
20.А теперь какую кнопочку нажимать?
21.И ничего мне не будет с одной пироженки.
22.Ты должен уделять ребенку больше времени.
23.Роди своего и воспитывай, курица.
24.Не в меня!!!
25.Мама, ты что? Мы просто дружим.
26.Анжелина Джоли – некрасивая. Некрасивая! Некрасивая! Некрасивая! Некрасивая! Некрасивая!
27.Хочешь, я надену его ртом?
28.В период гаструляции клетки хордо-мезодермального зачатка, действуя на экдотерму, способствуют развитию нервной трубки.
29.У вас есть кампари и грейпфрутовый сок?
30.Две бутылки водки, пожалуйста.
32.А ты правда меня любишь?
33.А как ты меня любишь?
34.А когда ты меня полюбил?
35.ААААААААААААААААААААААААААААААА!!!!.. Паучок.
36.Доктор, вы такой симпатичный.
37.Разумеется, я не имитировала.
38.Мужчины безнадежно примитивные.
39.А ты в командировку надолго?
40.У тебя большой член.
41.Да, самый большой.
42.Блин, ну я не видела, чтобы у кого-то был больше, уймись уже.
43.Вторая полосочка, не появляйся, ну миленькая, ну пожалуйста.
44.Еще раз укусишь меня за сосок – будешь жрать «Симилак».
45.Переночую у мамы.
46.Я не могу, я на каблуках.
47.С понедельника сажусь на диету. И на фитнесс запишусь. И на пиллинг еще.
48.Вам всем только этого и надо.
49.Медленней и чуточку ниже.
50.Сережа, будешь идти домой, купи хлеб.
| | | | 08:25 | | |
| ну оть.. шмарката така, що далі нема просто куда.. сидю оточена використаними хусточками... як мене то харить.. так ненавиджу шмарклі.. ну де воно в мене поміщається? я ж така маленька...
і взагалі.. так не чесно..
блін.. завтра на іспиті буде розстріл.. бо ніфіга не знаю з тої філософії.. і короч.. то все дуже сумно.. але ніц з тим не поробиш.. зараз валю вчитись.. але так реально вчитись.. довго і старанно. добре, що екзамен в мну аж на 3 годину, принаймі, висплюсь і встигну щось та повторити. а так.. булпа б взагалі повна дупа...головне для мене - здати ту філософію, і все. тоді я буду найщасливішим звірятком....
| | |
| ФµЦЂХЇХёЦ‚Х·ХЎХўХ©Х«, 19 ХЂХёЦ‚Х¶ХѕХЎЦЂ 2009 ХЏХЎЦЂХҐХЇХЎХ¶ |
|---|
| 20:48 | | |
| ну от я й захорала.. з носа тече.. горло болить..
вчитиьс вдалоьс.. ну ... якось не дуже.. маю один єдиний день на приготування до іспиту. згадалось "ти безвідповідальний! - я - мрійник". здаться починаю розуміти сенс тої фрази.
| | | | 18:03 | | |
| 10 причин по которым в арабо-израильском конфликте я - за Израиль
1. В борьбе пьющих с непьющими я занимаю сторону пьющих.
2. Мне больше нравятся режимы, при которых лидера можно посадить, чем
те, при которых лидера можно только убить.
3. Мне гораздо симпатичнее те, кто молится стоя, а не раком.
4. Я предпочитаю женщин в военной форме женщинам в черных мешках.
5. Я не хочу, чтобы люди, поднимающиеся каждую ночь под вопли муэдзина,
победили людей, умеющих заводить будильник.
6. Мне гораздо симпатичнее те, кто, узнав о похождениях дочери,
хватаются не за нож, а за сердце.
7. Мне кажется более правильным платить много денег за то, чтобы
расстаться с женой, чем за то, чтобы покупать жен.
8. Мне однозначно понятнее люди, которые сразу хоронят своих убитых
детей, а не тычут их трупами в телекамеры.
9. У меня вызывает больше уважения общество, отдающее за своего пленного
несколько сотен врагов, чем то, в котором своего узника ценят менее, чем
в одну тысячную вражеского.
10. Я хочу жить в мире, где не убивают женщин и детей. А уж если это
случается, то пусть уж лучше военная прокуратура раздает пиздюли, а не
ликующая толпа - конфеты.
Дополнительный пункт: Я на стороне того народа, который любит
анекдоты о себе, и ставлю его выше тех народов, которые из-за анекдота
о себе, или карикатуры готовы убивать.
| | | | 09:03 | | |
| курде.. як в мну мете.. аж йти ніде не хочеться... тому наразі буду сидіти й вчитись. так. я йду вчитись.. вчитись.. вчитись.. вчитись.. вчитись.. треба ще саму себе в тому переконати....
| | |
|
| ФІХЎХЄХ«Х¶Х¶ХҐЦЂ | | | 17 | | | 15 | | | 30 | | | 16 | | | 10 | | | 9 | | | 9 | | | 21 | | | 14 | | | 141 | |
| ХЌХїХЎХїХ«ХЅХїХ«ХЇХЎ: | | Ф±ХµХЅЦ…ЦЂ | | | ХЎХµЦЃХҐХ¬ХёЦ‚Х¶ХҐЦЂ | 4 | | Х¤Х«ХїХЎЦЂХЇХёЦ‚Хґ | 10 | | ФµЦЂХҐХЇ | | | ХЎХµЦЃХҐХ¬ХёЦ‚Х¶ХҐЦЂ | 202 | | Х¤Х«ХїХЎЦЂХЇХёЦ‚Хґ | 378 | | Ф±ХµХЅ Х·ХЎХўХЎХ©ХѕХЎ ХґХҐХ» | | | ХЎХµЦЃХҐХ¬ХёЦ‚Х¶ХҐЦЂ | 1591 | | Х¤Х«ХїХЎЦЂХЇХёЦ‚Хґ | 2026 | | Ф±ХµХЅ ХЎХґХЅХѕХЎ ХґХҐХ» | | | ХЎХµЦЃХҐХ¬ХёЦ‚Х¶ХҐЦЂ | 5992 | | Х¤Х«ХїХЎЦЂХЇХёЦ‚Хґ | 9249 | | Ф±ХµХЅ ХїХЎЦЂХѕХЎ ХґХҐХ» | | | ХЎХµЦЃХҐХ¬ХёЦ‚Х¶ХҐЦЂ | 21730 | | Х¤Х«ХїХЎЦЂХЇХёЦ‚Хґ | 35801 |
| | ФїХЎЦЂХ¤ХЎЦЃХёХІХ¶ХҐЦЂ | 60 | | ФіЦЂХЎХјХёЦ‚ХґХ¶ХҐЦЂ | 3452 | | Х„ХҐХЇХ¶ХЎХўХЎХ¶ХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶Х¶ХҐЦЂ | 4018 | | | Х„ХЎХ¶ЦЂХЎХґХЎХЅХ¶ХёЦЂХҐХ¶ |
| RSS |
|
| | Ф·Х»`: Х†ХЎХ. -10 -100 1, 2, 3, 4, 5 ... 272, 273, 274, 275, 276, 277, 278 ... 342, 343, 344, 345, 346 +10 ХЂХЎХ». | |
Հայերեն
Беларуская
Nederlands
English
Français
ქართული
Deutsch
Lietuvių
Русский
Українська
Ф±Х¶Х±Х¶ХЎХЈХ«ЦЂ 
Ф±Х¶Х±Х¶ХЎХЇХЎХ¶ Х°ХЎХІХёЦЂХ¤ХЎХЈЦЂХёЦ‚Х©ХµХёЦ‚Х¶ 
ХЂХЎЦЂЦЃХЎХ©ХҐЦЂХ©Х«ХЇ 
ХЂХµХёЦ‚ЦЂХЎХїХҐХїЦЂ 
ФјХёЦ‚ХЅ. ХЎХ¬ХўХёХґХ¶ХҐЦЂ 
Ф±ХЇХёЦ‚ХґХўХ¶ХҐЦЂ 
